Уявіть собі Х’юстон на початку XX століття — місто, де пилові дороги лише починали перетворюватися на широкі проспекти, а вулиці ще наповнювалися звуками кінних екіпажів. У цей момент, на стику старого і нового світу, з’явилися перші автомобільні таксі — символи прогресу, які стали невіддільною частиною історії міста. Вони не просто змінили спосіб пересування, а й відобразили дух інновацій, притаманний Х’юстону, що згодом стане колискою космічних технологій і сучасних транспортних рішень. Далі на i-houston історія становлення цього міського транспорту у Х’юстоні.
Історія міського транспорту
З розвитком міста та збільшенням жителів у Х’юстоні виникла потреба у швидкому пересуванню. Окрім водяного сполучення річкою Буффало Байу до міста можна було потрапити суходолом. Як правило, вантажні перевезення здійснювалися саме першим способом. А от люди воліли добиратися до міста сушею. Тож робили це наприкінці ХІХ століття за допомогою диліжансів. Вже в той час підприємливі бізнесмени мали кілька екіпажів, які можна було найняти для подорожі до Х’юстона чи з нього. Звичайно, вартість такого задоволення була немаленькою, тому дозволити собі подорож диліжансом могли справді багаті люди.
Однак історія диліжансного сполучення у Х’юстоні займає зовсім короткий період. З появою залізниці подорожі стали в рази дешевшими, а головне — безпечними. Тож місто розвивалося та збільшувалося набагато інтенсивніше. Але безпосередньо в самому місті ще довгий час послуговувалися кінними екіпажами для поїздок по Х’юстону.
З появою автомобілів на початку 1900 року почалася нова ера міського транспорту. На той час автомобіль був дуже великою рідкістю, і дозволити собі таку розкіш могли тільки одиниці. Але початок стався. Рух міськими вулицями Х’юстона автомобілями був не з легких, адже дороги були не асфальтованими, тож проїхати ними особливо в дощову погоду було справжнім випробуванням. Ще однією серйозною перешкодою для автомобілістів Х’юстона стала відсутність заправок. Оскільки авто було мало, то і нерентабельно було їх будувати. Тож запаси треба було робити в сусідніх містах.
З 1908 року у місті стало можливим придбання авто для більш широкого загалу містян. Це сталося завдяки випуску серійного авто Ford Model T, який відомий як перший масовий автомобіль. Тож у місті почала збільшуватися кількість автомобілістів. У 1910 році відкрився перший автомобільний салон, який пропонував кілька моделей машин. Таким чином Х’юстон швидко адаптувався до нових віянь століття, й автомобілі стали звичним явищем на вулицях міста. У цей час і з’являються перші таксі. Однак це були окремі приватні автомобілісти, які за певну плату доставляли жителів міста в потрібне місце.
Перші жовті авто
Офіційно перші автомобілі, що використовувалися суто для перевезення людей, були запущені вулицями Нью-Йорка в 1907 році. Власником таксопарку був Якоб Герц. Саме йому належить ідея фарбувати таксі в жовтий колір. Він неабияк переймався справами свого бізнесу, тож старався якомога ефективніше використовувати всі можливі методи для залучення клієнтів. Герц якось прочитав дослідження, в якому стверджувалося про те, що жовтий колір найпомітніший для людського ока. Недовго думаючи, він вирішив пофарбувати всі автомобілі власного таксопарку в жовтий колір.
І це дійсно спрацювало. На тлі темних автівок жовті таксі дуже чітко вирізнялися. Яскравий жовтий колір легко було помітити серед океану авто, особливо в темну пору. Ідея Якоба Герца виявилася настільки вдалою, що згодом влада Нью-Йорка офіційно затвердила жовтий колір як стандарт для всіх таксі, що працюють у місті. Ідея поширилася далі, і у більшості міст США почали використовувати жовтий колір автівок у таксомоторних компаніях.
Yellow Cabs у Х’юстоні
Не оминув цей тренд і Х’юстон. У 1920-х роках у Х’юстоні почали з’являтися перші організовані таксомоторні компанії. Однією з найстаріших була Yellow Cab Company, яка стала ключовим гравцем на ринку і довгий час залишалася монополістом у цій ніші. У цей час встановили перші таксометри, що забезпечували прозорість тарифів і дозволяли клієнтам розраховувати вартість поїздки.
Власником та засновником компанії був Джордж Камінс. Однак до 60-х років компанія мала тільки кілька авто для перевезень пасажирів. Справжній прорив стався у 1967 році, коли Камінс вирішив ґрунтовно розширити автопарк таксі. Для цього він придбав вже вживані авто. За міською легендою, з усіх придбаних авто завелися тільки 30. І, можливо, це всього жарт, але очевидно проблеми з автівками були, бо вже через рік Джордж збудував власну станцію техобслуговування з ремонтною, фарбувальною та кузовною майстернями. Це дозволило швидко і без зайвих затрат ремонтувати автомобілі.
Бізнес на жовтих автівках ішов чудово. Про це свідчать наступні факти: через 10 років на початку 70-х років парк налічував уже понад 700 автівок. Цьому, мабуть, сприяв і демографічний бум, що почався в цей час. Місто розвивалося семимильними кроками, а таксомоторна компанія Х’юстона Yellow Cabs поспішала за ним.
Збільшення кількості клієнтів змушувала компанію адаптуватися до нових вимог. Щоб встигати опрацьовувати чим раз більші замовлення, компанія перейшла на 8-канальне радіо, а це дозволило використовувати аж 6 радіочастот.
Щоб продемонструвати пасажирам, що компанія піклується про їхню безпеку, наступним нововведенням стала установка на всіх автомобілях Yellow Cabs 3-го високого центрального стоп-сигналу. Ці ліхтарі на початку 80-х років XX століття були встановлені на всіх автомобілях компанії. Як показала практика, така модернізація таки була виправдана. Згідно з дослідженнями, кількість зіткнень ззаду автомобіля зменшилося наполовину. Навіть більше, у 1986 році Національна адміністрація безпеки дорожнього руху Сполучених Штатів зобов’язала на всіх нових легкових автомобілях встановлювати такі стоп-сигнали.
Виклики перед компанією
Після стількох років успіху та служіння на благо міста компанія Yellow Cab потрапила на чорну смугу невдач. Спочатку нафтовий крах 1982-1987 років змусив зменшити штат працівників. Особливо постраждали диспетчери. Щоб уберегти працівників від звільнення, Yellow Cab придбала в сусідньому Остіні збанкрутілі таксомоторні компанії. Це також дозволило використовувати менший ринок як тестовий майданчик для нових ідей.
Переживши цей період, наступила цифровізація ринку. Щоб утриматися на плаву, треба було переходити на диспетчеризацію за допомогою комп’ютерів і мобільних терміналів даних, а не за допомогою радіо. Це знову вимагало нових вкладень та модернізації обладнання. На додачу це вимагало знову зменшення штату працівників.
Серед інноваційних нововведень Yellow Cab першими серед подібних компаній ввели оплату кредитними картками. Оскільки люди недовіряли ще новій системі оплати, то кампанія ввела систему перевірки та контролю, щоб зробити цей процес прозорим та завоювати довіру містян. З 1991 року безпечно оплачувати проїзд у Х’юстоні можна було кредитками. Це нововведення збільшило прибутки Yellow Cab на 10%.
Безпрецедентним рішенням стало в кожнім таксі встановити камеру безпеки. Ці камери допомагають захистити пасажира та водія, фотографуючи їх протягом усієї поїздки. Дані надсилаються правоохоронним органам, які можуть використовуватися для ідентифікації правопорушників. Така система запропонована Yellow Cab стала першою подібною ініціативою в США та другою у світі.
COVID-19 став наступним серйозним викликом. Через пандемію компанія втратила значні кошти. Оговтатися після стало для неї неможливим. Тому у 2021 році Yellow Cab оголосила про банкрутство та була продана новій транспортній компанії zTrip. Новий власник таксі продовжує і зараз надавати послуги з перевезення пасажирів, наслідуючи сталі традиції, що були закладені Yellow Cab протягом 75-літньої історії.
