“Не було б щастя, та нещастя допомогло”. Чи можливо даний вираз вжити відносно місцини, яка добре відома жителям Х’юстона й Техасу, як “Парк Бер-Крік”, спробуємо розібратися разом. Хай би там як, але історичні факти свідчать, що події, які спонукали створити ту місцину, яка нині існує, мають абсолютно не радісний характер. Тож запрошуємо до мальовничої місцини на “War Memorial Drive” і вкотре просмакуємо цю страву й спробуємо дізнатися про це мальовниче місце в штаті Техас. Далі на i-houston.
60-ті роки
Джерела зазначають, що офіційною датою заснування парку вважають 1965 рік, та не все так однозначно, адже історія розпочалася кількома десятками років раніше.
В період з 1946 по 1948 роки на цій місцевості силами інженерного корпусу армії США було споруджено водосховище, яке мало б запобігти повторенню повені, яка свого часу в 1935 році завітала в Х’юстон. Таким чином, історія відносить нас ще на десятиліття назад, та саме ця подія спонукала прийдешні покоління задуматися над наслідками бездіяльності. В ХІХ столітті Округ Гарріс взяв в оренду майже 9 квадратних кілометрів території водосховища, маючи на меті розпочати будівництво парку й трапилося це саме в 1965 році. Частину тієї місцевості і займає парк, на території якого 1840-х роках проживали німецькі фермери.
Факти. Цифри. Розвиток. Сьогодення
З датою заснування розібралися, тож перейдемо до назви. Територією парку протікають струмки, назва одного з яких є аналогічною і саме він став героєм назви парку. Даний струмок розділяє територію фактично на дві частини. До історії назви парку причетні саме вищезгадані німці, які іменували струмок, як “Behr”, та до німецької назви незабаром додали англійські ноти, адже ця мова стала поширеною в регіоні.
Попри яскраве забарвлення історії, не враховуючи повені, все ж в даній повісті налічуються і сумні сторінки з фрагментами доброти.
На самісінькому вході до парку Елдрідж-Парквей відвідувачі спостерігають меморіал, який встановлений на честь округу Гарріс в пам’ять про загиблих в Першій світовій війні і в подіях схожого характеру. Споруджений даний меморіал був в 1985 році, який кожного “дня пам’яті” збирає навколо себе сотні людей, що збираються згадати полеглих співвітчизників. Щоразу в цей день тут проходить панахида рівно о 14.00
Особливо з часів оренди території округом Гарріс, площа парку не змінилася і до нині площа сягає тих самих 9 квадратних кілометрів і погодьтеся, це вражаючі розміри.
Місцеве населення знає, що на території парку простіше буде перерахувати чого не існує, ніж, що там є. Озера, футбольні поля, освітлені корти для тенісу, пішохідні доріжки і складно не згадати родзинку цього парку у вигляді зоопарку, який водночас вражає своїми розмірами і його мешканцями. Серед них хижі птахи, свині, бізони, олені, вівці, віслюки, кози і це лише короткий список, кого тут можна побачити.
Щоденно з сьомої 7 до 22 години в розпорядженні відвідувачів численні локації, які зазвичай не пустують, чого лише варті численні зони відпочинку з альтанками, грилями, зонами барбекю. Особливо дітлахів тішить присутність птиці, яка вільно розгулює неподалік озера.
Зазначимо, що маленьким недоліком для відвідувачів може стати хіба що відсутність крамниць, та і тут можна знайти позитив.
Місцеве населення інколи називає цю місцину, як “Парк Беар-Крік округу Гарріс”, та від того сутність його не змінюється.
Як би хто не намагався, які б слова не підбирав, та побачити на власні очі завжди ліпше, ніж перечитувати чорні літери на білому фоні.
Якщо раптом життя закине вас до Х’юстона, при нагоді не забудьте відвідати цей парк, враження від якого ви отримаєте колосальне.