Х’юстон має свій шарм і неповторність. Попри його юність в порівнянні з іншими, місто має свої відомі спортивні команди як Astros, Texans і Rockets. Воно є центром дослідження космосу у США та всесвітнім медичним осередком. У Х’юстоні народилися такі знаменитості як Денніс Куейда, Патрік Свейзі, Бейонсе та Гіларі Дафф. Місто є лідером серед смертних кар у США, яку тут не скасували й досі. Воно входить в четвірку міст Сполучених Штатів за кількістю жителів. Але перш ніж цього всього досягти, Х’юстон пройшов довгу та бурхливу історію становлення. Далі на i-houston.
Спадщина Самотньої зірки
До приходу європейців, територію на якій розміщується зараз Х’юстон, першими заселили кілька корінних племен. Найвідоміші з них атакапа, коавілтеки та карранкава. Вони жили переважно вздовж річки Буффало-Байу і займалися рибальством та полюванням. Ідилія безтурботного життя цих племен була порушена приходом іспанців. У 18 столітті цю територію вони оголосили частиною Нової Іспанії, перетворивши її на колонію. Однак і французи хотіли володіти цією місциною. Передбачаючи можливі напади, іспанці навіть збудували кілька фортець для оборони. Однак біда прийшла не з тієї сторони. Мексика, яка у 1821 році оголосила незалежність від Іспанії, почала контролювати територію всього Техасу. Однак мексиканський уряд дозволив селитися білим на цих землях для розвитку сільського господарства. Це було їхньою великою помилкою, оскільки через кілька років колоністи почали протестувати проти податків, обмежень на рабство та ряд інших чинників. Впровадження суворіших законів на імміграцію тільки більше загострило конфлікт. А далі кількість переросла у якість і таке напруження у стосунках вилилося у збройне протистояння. Техаська революція, як назвуть ці події згодом історики, почалася у 1835 році. Поселенці вимагали незалежності від Мексики. Звісно, такий ласий шматок Мексика не хотіла віддавати. Тому збройне протистояння тривало до 1836 року. За цей час полягло чимало людей з обох сторін. Проте у квітні 1836 року відбулася переломна битва при Сан-Хасінто, яка призвела до поразки мексиканського генерала Санта-Анни. Так Техас здобув свою незалежність. А керував армією повстанців Семюель Х’юстон, на честь якого і наречуть майбутнє поселення. 
Хто такий Сем Х’юстон?
Майбутній полководець народився 2 березня 1793 року у Вірджинії. Він мав 8 братів та сестер. Коли батько помер, малому Сему було 13 років, матір, зібравши своїх дітей, переїхала до Теннессі. У 16 років він втік з дому, і цілих три роки провів з племенем черокі. Серед нових знайомих він здобув авторитет, отримав індіанське ім’я Колонне, що в перекладі означало Ворон. Він опанував їхню мову та перейняв звичаї. Серед черокі юнак мав неабияку повагу.
Згодом у 1812 році Сем Х’юстон приєднався до армії США, щоб воювати проти Великобританії. За час війни він пройшов гарний вишкіл, здобув добрі знання з військової справи та примудрився отримати три смертельні поранення. До кінця життя він носив у правому плечі осколки від мушкетної кулі, яку неможливо було дістати. Але хороше здоров’я, загартоване тіло та молодість допомогли оминути смерть. Та все ж лікуватися потрібно було, а рани такого штибу гоїлися вельми повільно. Тож поки він видужав і повернувся до служби, вирішальна перемога вже відбулася. 
Політична кар’єра та нещасливий шлюб
За час війни Х’юстона полюбив Ендрю Джексон, який замінив йому батька. Саме Джексон домігся, щоб Сем розпочав кар’єру юриста, а згодом допоміг йому стати генералом міліції Теннессі. Це було початком його політичної кар’єри. Він зумів двічі виграти вибори до Палати представників США, а у 1827 році, маючи всього 34 роки, він став губернатором того ж таки Теннессі. Ще за два роки вже немолодий парубок одружився з Елізою Аллен. Та сімейне життя не склалося, і молода дружина, поживши всього 3 місяці разом, залишила Сема. Що сталось — досі залишається таємницею. Але відомо, що після цього прикрого випадку Х’юстон залишив все і знову переселився до черокі. Згодом він повернувся у політику для того, щоб захищати права індіанців. Відомий випадок коли він навіть побився з одним із конгресменів, за що змушений був виплатити штраф. Але в пошуках себе він і в черокі недовго затримався, залишивши навіть нову дружину-індіанку. Х’юстон попрямував до Техасу, прийняв католицизм, бо так того вимагало мексиканське законодавство, та відкрив адвокатську практику. Але спокійного життя і тут не вдалося досягти. Саме в цей час починаються суперечки щодо незалежності Техасу. Х’юстон особисто готував звернення до мексиканського уряду про надання незалежності для регіону. Однак Мексика таке прохання відкинула. Англо-американцям нічого не залишилося як починати збройне протистояння. Перша битва відбулася у 1835 році при Гонсалесі. Х’юстон, маючи бойовий досвід, був призначений головнокомандувачем.
Х’юстонський гамбіт
Почалися неспокійні часи. В березні 1836 року Сем Х’юстон як головнокомандувач відвідав черокі, які проживали у східній частині Техасу. З ними він уклав угоду про співпрацю. Далі змушений відвідати з’їзд, на якому проголосили незалежність Техасу. В цей час мексиканське військо взяло в облогу місто Аламо. Мудрий командир наказав своїм підопічним відступати, таким чином рятуючи людей. А коли ситуація складалася на користь Мексики й вони на куражі втратили пильність, Х’юстон наказав раптово наступати. Ошелешені несподіваним натиском мексиканці змушені були здатися, Санта-Анна капітулював і битва за незалежність Техасу була виграна.
Президент, сенатор і губернатор Техасу
Сем Х’юстон стає улюбленцем місцевих жителів, його перемога та участь у процесі становлення незалежності Техасу дозволила йому двічі поспіль обіймати посаду президента республіки. Щоб увіковічити його заслуги, новостворене місто на березі Буффало-Байу назвали на його честь. Воно стало першою столицею Техасу.
У 1840 році Сем Х’юстон одружився втретє, взявши за дружину молодшу на 26 років Маргарет Моффетт Лі. У них народилося 8 дітей. Дружина попри різницю у віці та статус чоловіка вдало ним управляла. Подейкують, що Сем любив заглядати у чарку, але Маргарет тримала це під контролем, не дозволяючи чоловікові скотитися у прірву алкоголізму.
Коли у 1845 році Техас приєднався до США, Х’юстон був одним із двох сенаторів, що представляли новий штат у Вашингтоні. Тут він знову зажив слави непохитного політика. Він хоч і сам був рабовласником, проте виступав проти розширення цього явища. Він також був єдиним губернатором південного штату, який виступав проти відокремлення і відмовився присягати на вірність новим Конфедеративним Штатам Америки. За це його усунули з посади. Після цього він перебрався з сім’єю до Хантсвілля, де й помер у 70-річному віці від запалення легень.
Заслужена слава
Попри свій запальний характер, упертість та любов до алкоголю, Семюель Х’юстон зробив багато для розвитку та становлення міста. За його правління місто збільшилося у кілька разів, велика увага приділялася економічному зростанню. Він зумів не тільки вивести Техас на вседержавний рівень, але й стати провідним штатом, про який говорили та брали до уваги його інтереси.