Так вже вирішила пані доля, що для США баскетбол дещо більше ніж просто гра. Цей вид спорту не просто паркет, м’яч і кільце, а для американців цей вид спорту став своєрідним мистецтвом, в якому кожен намагається створити нове полотно, більш вишукане і неповторне. Далі на i-houston.
Найвідомішими колективами національної баскетбольної асоціації здебільшого вважають “Лос-Анджелес Лейкерс” і “Чикаго Буллз”. Безумовно існують сотні клубів, які мають чимало досягнень, та для міста Х’юстон ось вже півстоліття кумирами є “Х’юстон Рокетс”, про яких і піде майбутня розмова.
Народження легенди
Офіційною датою заснування червоно-чорних вважається 1967 рік і палкі шанувальники клубу прекрасно знають, що створений він був не у Х’юстоні, а в Сан-Дієго. Перші чотири сезони колектив базувався в Каліфорнії і виступав під назвою “Сан-Дієго Рокетс”
Перший сезон для команди був етапом становлення і перевірки своїх сил, як і в більшості випадків для дебютантів будь-яких змагань. В цей період клуб виглядав здебільшого статистом і зміг здобути всього 15 перемог, та могло не бути і того, з чого вже потрібно тішитися.
Юність
Вже під час другого сезону клуб брав участь у драфті і, як підсумок до обойми колективу приєднався таранний форвард Елвін Хейз, який з часом став гравцем основного складу. Суттєво ситуація в 1968 році не змінилися, хоча світло в кінці тунелю поступово почало з’являтися. Особливо відчутним воно стало з приходом до колективу Мозеса Мелоуіна, з яким у 1981 році колектив дійшов до фіналу конференції, щоправда, поступилися, але срібло безсумнівно можна занести до активу.
Свого часу в складі київського “Динамо” виступали два форварди, а саме Сергій Ребров і Андрій Шевченко, що наводили жах на суперників. Такий самий тандем гравців Ральфа Семпсона і Хакіма Оладжювона виступав в 90-х роках у складі “Х’юстон Рокетс”, за якими закріпилося прізвисько “Twins Towers”. Саме з цими двома чоловіками в складі клуб вдруге дійшов до фіналу, але знову поступився “Бостон Селтікс”.
Перша зірка чемпіонства засвітилася в літописі клубу в 1991-92 роках з приходом до керма клубу Руді Том’яновича, якому вдалося привести команду до фіналу лише за три роки після початку роботи. В 1994 році червоно-білі зійшлися в фінальному двобої з легендарними “Нью-Йорк Нікс” і в надскладному поєдинку вдалося їх здолати та вперше в історії стати чемпіонами NBA.
Наступного 1995 року “Рокетс” підтвердив, що успіхи і звитяги минулого сезону не були випадковістю і знову дійшли до фіналу. Щоправда, цього разу їхніми опонентами в заключному двобої стали “Орландо Меджик” з зірковими Шакілом О’Нілом і Пенні Хардуеєм в складі. Та це не допомогло суперникам переграти зірок з Х’юстона, зрештою “Рокетс” не залишили каменя на камені з опонентів. Серія матчів закінчилася з рахунком 4-0 на користь червоно-білих. Неможливо не додати, що для гравця чемпіонів Хакіма Оладжювона той сезон мав особливе значення, адже його було визнано найціннішим гравцем турніру того року, більш відомий в NBA, як титул MVP.
Нове тисячоліття
З настанням нового століття “Рокетс” продовжує свої виступи в NBA і в більшості випадків всі нові походи за трофеями закінчувалися в кроці від тріумфу, особливо в 2010-х роках, та завжди не вистачало якоїсь дещиці. Зміни тренерів, спонсорів, стилів і запрошення іменитих гравців не додали вагомих дивідендів і на момент двадцятих років в історії клубу в графі “Чемпіони NBA” продовжувала майоріти цифра “2”.
Хтозна, можливо з часом вона зміниться на трійку і жителі “Тойота центру” зможуть повернути титул чемпіонів до рідного міста, як мінімум мешканці Х’юстона і натовпи вболівальників від того точно не відмовляться.