Всесвітньо відоме слово польсько-латинського походження “бібліотека” відомо чи не кожному жителю планети. За цими мовчазними полицями рукописних і друкованих видань приховано чимало таємниць і праці тих чи інших видатних особистостей. Та це приміщення не є виключно місцем збереження видань, а й є культурним та освітнім закладом. Як мінімум у деяких країнах такий офіційний термін вживають стосовно бібліотек, та це вже інша історія. Далі на i-houston.
З офіційних джерел на сучасній мапі Х’юстона можна налічити понад два десятки закладів схожого характеру, але різними за своїми розмірами, типами і колекціями. Та сьогодні ми поговоримо про одну з них, чия історія тягнеться вже понад століття, а то і більше, дивлячись звідки починати, тож гайда до ХІХ століття.
Заснування “Публічної бібліотеки Х’юстона”
Мережа, або як її називають “система” бібліотек Х’юстона офіційно була заснована в 1904 році, та насправді перші цеглини були закладені, якщо сказати фігурально, в середині ХІХ століття, а саме 1854 року. Саме тоді в місті функціонував другий ліцей, на базі якого функціонувала бібліотека, яка повноцінно відділилася від ліцею в ХІХ столітті.
Невідомо, чи взагалі на сьогодні Х’юстон мав би дану систему бібліотек, якби одного дня на світ не народився хлопчик Вільям Марш Райс. Цей чоловік був бізнесменом і щедрою людиною, яка в 1892 році виділила 200 тисяч доларів аби в місті з’явилася бібліотека. Зрештою містянам цей джентльмен відомий і тим, що посеред міста можна знайти Університет, названий в честь цього доброго чоловіка. За три роки в Х’юстоні було відкрито першу публічну бібліотеку, але власну домівку вона отримала лише в 1904 році, який і став датою офіційного відкриття системи.
Особливо тішилися тому жінки, адже в суспільстві їх освіченість неабияк цінувалася. Цікаво, що персонал в перші роки існування бібліотеки складався з однієї людини і відверто цікаво було б дізнатися графік її роботи.
Попри таку кількість працівників, кількості томів могли б позаздрити і деякі сучасні бібліотеки. Уявити лишень, в 1900-ті роки тут їх знаходилося понад 10 тисяч. Сама ж будівля базувалася на розі вулиць Мак-Кінні і Тревіс, фактично нині то є центр міста.
До 1913 року кількість персоналу збільшилася в сім разів аж до семи осіб.
Примітно, що до 1921 року бібліотека була названа в честь Ендрю Карнегі, а вже згодом було перейменована у “Публічну бібліотеку Х’юстона”.
Певно у керманичів були амбітні плани на майбутнє і з часом було вирішено продати все майно, аби перебратися до приміщень більших масштабів, що загалом і трапилося найближчим часом.
Відкриття філій та відділень
Роки минали і сучасне покоління жителів Х’юстона знають про те, що система “Публічної бібліотеки” розкидана по місту і це не чиясь примха, а так історично склалися обставини.
Якщо уявити історію системи в вигляді прямої, де існує пункт “А” і пункт “В”, то між ними існує один момент, коли в 50-х роках трапився конфлікт на тлі расової приналежності. Перший сірник в вогнище конфлікту було кинуто в 1953 році, коли почали ділити відділення бібліотеки на кольори шкіри. Так, темношкірим жителям дозволяли відвідувати відділення Карнегі, а білі могли користуватися головною бібліотекою. А далі, як то кажуть: “Полум’я розгорялося”. З часом все вщухло, але післясмак певне все ж залишився.
В різних куточках Х’юстона нині розкидані відділення, які на відміну від екватора минулого століття, відрізняються хіба що зовні і колекціями творів. До системи бібліотеки входять:
- бібліотека сусідства Макговерн-Стелли Лінк;
- бібліотека району Юнгмен;
- бібліотека району Лооскан;
- бібліотека району Хайтс;
- бібліотека околиць Фрід-Монтроз;
- бібліотека Клейтона.
Понад столітня історія життя славетної бібліотеки триває і здається, що так буде вічно, настільки вже могутньою вона є, з маленькою частиною якої ми сьогодні й познайомилися.