Він володів спритністю, навичками поводження з м’ячем, чудовою здатністю стрибати та точним кидком. У Келвіна Мерфі для успішної баскетбольної кар’єри було все, крім високого зросту (1,75 см). Однак навіть це не стало на заваді на шляху до його баскетбольної мрії. Тільки ті, хто бачив гру Мерфі, знали, що він був головним гравцем у нападі, вмів виконати кидок у стрибку одним рухом зап’ястка, а його агресивний захист зробив Келвіна першокласним захисником. Докладніше про те, як шкільний баскетболіст став зіркою «Х’юстон Рокетс», та про деталі скандалу, який безповоротно вплинув на репутацію спортсмена, читайте далі на i-houston.
Спортивне дитинство
Народилася майбутня зірка великого спорту 9 травня 1948 року в місті Норволку (штат Коннектикут). Мама й шість сестер хлопця займалися жонглюванням жезлом (baton twirling). Цим спортом зайнявся і Келвін. У 8-му класі він виграв національний чемпіонат із твірлінгу. Здобувши репутацію вмілого твірлера, він взяв участь у великих спортивних змаганнях і на Всесвітній виставці в Нью-Йорку 1964 року. У 1977-му Мерфі виграв Чемпіонат Техасу з твірлінгу серед чоловіків.
Паралельно хлопець займався баскетболом. Це захоплення він також успадкував від матері Іни, яка грала захисником у напівпрофесійній баскетбольній команді в Північній Кароліні. Сім’я жила лише за пів години їзди від Нью-Йорка. Разом із братом Келвін добирався потягом до нью-йоркського спорткомплексу «Медісон-сквер-гарден», щоби подивитися ігри професіоналів. Келвін сидів на лаві для глядачів і уявляв себе на корті. Одного вечора він побачив американського професійного футболіста Оскара Робертсона, після чого в дорозі додому пообіцяв собі попри все стати професійним баскетболістом.
Вже в дитинстві хлопець вирізнявся серед інших гравців на корті через зріст. Однак він ніколи не дозволяв критикам перешкоджати його мріям, навпаки – це стало мотивацією досягати якнайкращих результатів. Він грав у баскетбол у Старшій школі Норволка, де тричі став чемпіоном штату та двічі чемпіоном Америки.
Гра за університет
Після школи Мерфі запропонували 235 баскетбольних стипендій, але він обрав Ніагарський університет, що в Льюїстоні (Нью-Йорк). Там студент приєднався до чоловічої баскетбольної команди Niagara Purple Eagles, за яку грав із 1967 по 1970 рік.
У 1970 році Келвін привів свою команду до турніру Національної асоціації студентського спорту. Під час сезону 1967–68 він став найкращим бомбардиром у 23 з 24 ігор.
Триразовий учасник NCAA Men’s Basketball All-American, він набрав 2548 очок у 77 іграх (три сезони). У середньому він набирав 33 очки за гру, що дозволило йому стати тричі одноголосним чемпіоном Америки, а це справжня рідкість для студентського баскетболу.
До кінця своєї сенсаційної студентської кар’єри Мерфі встановив майже всі рекорди за кількістю очок у Ніагарському університеті. Проте скаути Національної баскетбольної асоціації (НБА) все ще ставилися до Мерфі скептично через зріст. НБА – це чоловіча професіональна баскетбольна ліга Північної Америки, зокрема США та Канади.
«Х’юстон Рокетс»
У 1970 році Келвін усе ж приєднався до НБА. Хоча він був найменшим гравцем у лізі, Мерфі став частиною команди новачків НБА в 1970–71 роках разом із Бобом Ланьє, Пітом Маравічем, Дейвом Коуенсом і Джеффом Петрі.
Зокрема, спортсмен грав за команду «Сан-Дієго Рокетс», яка наступного року переїхала до Х’юстона й отримала назву «Х’юстон Рокетс». Тут він провів 13 років, завершивши баскетбольну кар’єру в 1983-му.
У 1978 році Келвін встановив особистий рекорд, набравши 57 очок під час поразки від «Нью-Джерсі Нетс» (106–104). У тому ж році він отримав Нагороду імені Дж. Волтера Кеннеді – щорічну відзнаку НБА, яка вручається гравцю, наставнику або тренеру за видатні заслуги і відданість баскетбольній спільноті.
Мерфі разом з Елвіном Гейзом і Моузесом Мелоуном допоміг «Рокетс» дійти до фіналу НБА 1981 року. У фіналі «Рокетс» програли «Бостону Селтікс». Відсоток штрафних кидків Келвіна за сезон 1980–81 був найкращим за всю історію НБА (0,9581). Він також забив 78 прямих штрафних кидків протягом того сезону, що також було рекордом. Обидва рекорди з тих пір були побиті. Крім того, він став найкращим бомбардиром усіх часів, поки цей рекорд не побив у 1994 році Хакім Оладжувон.
Келвін любив змагатися і завжди викладався на повну. Водночас він був командним гравцем. У обороні наполегливо працював, і щоразу, коли того вимагала ситуація, безкорисливо віддавав перевагу члену команди з кращим ударом. Його швидкість і неймовірна здатність влучати в кошик, а також ентузіазм наповнювали кожну гру величезним азартом.
У 1993 році Мерфі отримав найвищу нагороду в баскетболі, коли його зарахували до Меморіальної баскетбольної зали слави Нейсміта після зіркової кар’єри в школі, університеті та НБА. Мерфі також утримував рекорд Х’юстона за кількістю результативних передач (4402), поки Джеймс Харден не випередив його у 2019 році.
Вихід на пенсію і секс-скандал
Після виходу з великого спорту Мерфі продовжував співпрацювати з «Х’юстон Рокетс» у багатьох ролях, як-от телевізійного аналітика ігор команди.
У 2004 році в Х’юстоні відбувся суд над Мерфі. Баскетбольну зірку звинуватили в сексуальному насильстві над п’ятьма власними дочками. За це Мерфі могло загрожувати від 5-ти років до довічного ув’язнення за тяжкі злочини та від 2-х до 20-ти років за непристойність порушення.
Присяжним знадобилося менше двох годин, перш ніж визнати колишню зірку «Х’юстон Рокетс» невинним за звинуваченням та завершити 8-місячну кримінальну справу, яка завдала шкоди репутації улюбленому місцевому спортивному герою.
Наприкінці судового розгляду, що тривав місяць, Мерфі заплющив очі й подивився вгору, поки окружний суддя штату Майк МакСпадден зачитував вироки про невинуватість за кожним із шести пунктів. Через декілька хвилин 56-річний Мерфі обійняв своїх адвокатів, поплескавши їх по спині, поки сльози текли по його обличчю. Дочки, які звинуватили його в сексуальному насильстві, сиділи в задньому ряду зали суду, тримаючись за руки і тихо плакали. Вони були збентежені та відмовилися давати коментарі, покидаючи зал суду.
Короткі обговорення присяжних показали, що вони визнали слізні свідчення дочок ненадійними. Кілька років потому доньки Мерфі заявили пресі, що їхні звинувачення були правдивими, вони неодноразово піддавалися сексуальному насильству від батька у віці 6–16 років.
Варто додати, що Келвін Мерфі – батько 14 дітей від 9-ти жінок. Усі 5 дочок, які звинуватили Мерфі, були народжені поза шлюбом, у той час як дві дочки, народжені його колишньою дружиною, виступили на його захист і свідчили на його користь.
За словами свідків, дітей, народжених поза шлюбом, Мерфі неодноразово просив не називати «татом» на публіці, аби це не шкодило його образу традиційного сім’янина. Понад 20 років баскетболіст приховував від власної дружини Вернетти, що має ще чотири родини.
Через скандал Мерфі втратив роботу і репутаційно постраждав від звинувачень своїх дочок і кримінальних звинувачень ще задовго до суду. Після багатьох років спроб відновити міцні стосунки з дітьми спортсмен нарешті знову став телеаналітиком у 2012 році.